Науково-теоретична база досвіду: теоретичною основою запровадження інтерактивних методів навчання мусять бути системний, особистісно-зорієнтований та діяльнісний підходи до побудови дидактичних процесів; теорія оптимізації педагогічного процесу (Ю.К.Бабанський, М.М.Поташник), а також інваріантність процесу навчання, уроку як конкретної форми існування процесу засвоєння. Дослідженню інтерактивних методів присвячені студії вітчизняних педагогів - дидактів зокрема в працях О. Пометун, Л. Пироженко, які детально висвітлюють роль, дидактичний потенціал інтерактивних методів.

У роботах О. Біляєва, О. Вербило, Л. Варзацької, О. Горошкіної, Л. Кратасюк, 

Л. Щербини, М.Олійник, Р. Балан, О. Садовнікової  та інших дослідників установлено основні характеристики інтерактивних методів, визначено їхні переваги над традиційними, подано правила використання цих методів.

За визначенням О. Пометун та Л.Пироженко, сутність інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умов постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове навчання в співпраці).

Стисла анотація досвіду:  пошук нових форм і прийомів вивчення історичних дисциплін в наш час ‒ явище не тільки закономірне, але і необхідне. В умовах гуманізації освіти навчання повинне бути направлене на формування сильної особистості, здатної жити і працювати  у безперервно змінному світі.

Нові інтерактивні методи навчання дають можливість зрозуміти взаємозв'язок між подіями, аналізувати, мати свою думку, уміти аргументувати і толерантно вести диспут. Новий підхід в навчанні не повинен ґрунтуватися на парадигмі засвоєння нових знань, умінь і навиків, а на парадигмі розвитку, яка забезпечує становлення людини як суб'єкта життя.

 Інтерактивне навчання ‒ це діалогове навчання, під час якого відбувається взаємодія вчителя і учня, учня та учнів. Інтерактивні методи ‒ це способи взаємодії між суб'єктами навчального процесу з метою досягнення позитивних результатів.

Випускник повинен бути здатним втілювати накопичені знання, уміння і навички в житті, хотіти і вміти успішно діяти на їх основі. Вивчення історії в школі покликане сформувати такі предметні компетенції, як: просторова, хронологічна, логічна, інформаційна, аксіологічна і мовна. Застосування традиційного підходу до викладання історії  (коли учні ви-ступають у ролі "об'єкта" навчання, які повинні засвоїти і відтворити ма-теріал, переданий їм вчителем - джерелом знань) не завжди гарантує успішність виконання поставленого завдання. Підтвердження тому – слова Ш. Амонашвілі: «Раніше, у тій давній давнині, коли я був імперативним учителем, я не жив зі своїми учнями одним творчим горінням, та й складності, з якими вони стикалися, залишалися мені невідомими. Для них я був тільки контролер, а вони для мене – правильно або неправильно виконаними завданнями». 

Один з варіантів організації навчального процесу ‒ використання в діяльності педагога технології інтерактивного навчання. Навчальний предмет «Історія» також може бути набагато ефективніше сприйнятий учнями при використанні інтерактивних технологій. Інтеракція у навчанні націлена на розвиток у учнів учбової та соціальної компетенції, зокрема: умінь роздумувати, аналізувати, порівнювати, узагальнювати, спостерігати, критично мислити, приймати учать у дискусії, аргументувати думку, приймати рішення, спілкуватися у малих та великих групах;  навичок оволодіння засобами самостійного отримання та обробки інформації з різноманітних джерел, проведення самостійних досліджень;  навичок активного слухання, ефективної комунікації, участі у груповій роботі та відповідальності за результати спільної діяльності, організації роботи малої групи, оцінювання власних дій та можливостей, розвиток творчих ідей.

Ось лише деякі методи та прийоми інтерактивного навчання, які можливо ефективно використовувати на уроці історії для формування предметних компетенцій:дискусії та обговорення;розв'язання проблемних питань;мозковий штурм;робота в групах;інтерв'ю;аналіз аргументів «за» і проти»;навчальні ігри; створення проектів, презентацій та виставок.

Для створення позитивної атмосфери навчання та організації комунікації учнів використовуються, наприклад, такі методи і прийоми: «Знайомство» (коли учні пізнають один одного заново по мірі їх навчання), «Очікування та досягнення» (коли перед початком розгляду теми або уроку учні висловлюють, чого вони чекають від майбутнього заняття, а потім оцінюють, наскільки збулися їхні очікування), «Активне слухання» (коли учні тренуються чути і розуміти один одного) та інші.

Для мотивації навчальної діяльності та актуалізації опорних знань, уявлень учнів можна використовувати, наприклад: «Мікрофон» (коли слово передається від одного учня до іншого), «Мозковий штурм» (загальне обговорення проблемного питання, в ході якого можуть бути висловлені будь-які ідеї, припущення), робота в парах за принципом «Навчаючи, вчуся», робота в малих групах та інші.

Результативність впровадження досвіду: підвищення рівня якості знань  учнів 5-11 класів з історії за результатами моніторингу і  результати участі їх   в олімпіадах та конкурсах з історії  

Дослідження даної теми відбувається порівняльним, критичним і системним методами. У даній роботі, як приклад, розглянуто інтерактивні методи вивчення історії. Специфіка даної теми полягає в тому, що досліджуються інтерактивні методи навчання тому, що нові методи є основою педагогічної діяльності вчителя.