АНОТАЦІЯ ПЕРСПЕКТИВНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО ДОСВІДУ

Номінація:  «Компетентнісна освіта: виховання і розвиток»

Секція:  «Виховна взаємодія»

Тема :. «Рольова гра як засіб реалізації оптимальних підходів до виховання»

Інформація про автора досвіду:

Шахміна Олена Миколаївна – вчитель початкових класів, вчитель вищої  категорії, «старший  учитель»

Контактна інформація про навчальний заклад:

Запорізький багатопрофільний ліцей № 99 Запорізької міської ради Запорізької  області,  директор Солдатєнко Ольга Василівна.

Адреса: 69114, м. Запоріжжя, вул. Гудименка, 13-А;  телефон/факс: 224-93-09,  224-93-08;

e-mail:litsey99@ukr.net; адреса сайту http://litsey-99.at.ua

Провідна педагогічна ідея досвіду: дослідження умов використання  активного навчання, а саме рольових ігор, для забезпечення інтерактивної взаємодії всіх суб’єктів виховного процесу: як учнів, так і батьків, активізація пізнавально-оцінювальної та практичної діяльності учасників виховного процесу, організація їх взаємодії та спілкування.

Обґрунтування актуальності та перспективності досвіду

Державний стандарт початкової загальної освіти, затверджений постановою Кабінету Міністрів України  від 20 квітня 2011 р. N 462, передбачає  виконання таких

завдань: 

• виховання гуманної,  соціально  активної   особистості,   яка усвідомлює     свою     належність     до    етносоціального    та соціально-культурного середовища,  здатна розуміти значення  життя як найвищої цінності;
• оволодіння способами  діяльності  та моделями поведінки,  які відповідають загальноприйнятим нормам моралі та права;
• розвиток навичок взаємодії у  сім'ї,  колективі,  суспільстві шляхом активного спілкування із соціальним оточенням,  накопичення досвіду комунікативної діяльності,  дотримання правил  толерантної поведінки,
• співпереживання  і  солідарності  з  іншими  людьми  урізноманітних життєвих ситуаціях; формування основ  споживчої   культури,   вміння   самостійно  приймати рішення щодо власної поведінки.

Спираючись на вимоги Держстандарту для реалізації поставлених завдань, я використовую ігрові діалогічні ситуації, які спрямовані на активізацію складної аналітико-синтетичної діяльності дітей під час проведення як навчальних занять, так і позакласних виховних заходів. З позиції вчителя гра є формою організації виховного процесу. Метою рольової гри є формування й розвиток в учнів навиків співпраці, творчої взаємодії, підтримки та відповідальності не тільки за свої дії.

Таким чином, педагогічна мета використання рольової гри у вихованні складається з:

• вирішення завдань формування життєвих компетентностей;
• створення умов для розвитку креативності, соціальної активності та відповідальності особистості;
• реалізації концепції патріотичного виховання;
• формування класного колективу.

Науково-теоретична база досвіду

Потрапляючи до школи після дитячого садка, дитина зустрічається з іншим видом діяльності – навчанням. Але гра залишається важливим засобом не лише відпочинку, а й творчого пізнання життя. Ігрова позиція – могутній засіб виховного впливу на дітей.

 В. Ф. Шатанов зазначає:  «Придивіться: чи не дуже рано згасає наш педагогічний інтерес до ігор, які вірою і правдою завжди служили і покликані служити розвиткові кмітливості та пізнавальної цікавості дітей на всіх, без винятку, вікових рівнях. Відомо, що ті діти, з яких на уроці й слова не витягнеш, в іграх активні. Вони можуть повернути хід гри так, що деякі відмінники тільки руками розведуть. Їхні дії відзначаються глибиною мислення. Мислення сміливого, масштабного, нестандартного». Яскравим прикладом ігрової позиції вчителя є діяльність А. С. Макаренка, який писав: «Є ще один важливий метод – гра… Треба зазначити, що між грою і роботою немає такої великої різниці, як дехто думає… В кожній гарній грі є насамперед робоче зусилля та зусилля думки… Дехто гадає, що робота відрізняється від гри тим, що в роботі є відповідальність, а в грі її немає. Це неправильно: у грі є така ж велика відповідальність, як і в роботі, – звичайно, у грі гарній, правильній…».

Навчатись, граючись! Ця ідея цікавила багатьох педагогів і вихователів. Практично вирішити цю проблему зміг наш сучасник, нині добре відомий всім Ш. О. Амонашвілі. Він показав, як через гру можна ввести дитину в складний світ пізнання. Ш. О. Амонашвілі грає, спілкуючись із своїми учнями. І це важливе вміння дорослої людини стати на один рівень з дитиною щедро винагороджується – блиском допитливих очей, живою активністю сприймання, щирою любов’ю до Вчителя.

Стисла анотація досвіду

У виховній роботі, у позакласних заходах я впроваджую багато рольових ігор. Адже дитяча уява дає простір для імпровізації.

Добираючи ту чи іншу рольову гру, вчитель має пам’ятати, що процес створення гри містить ряд станів:

а) вибір теми гри;

б) визначення мети й завдань гри;

в) підготовка і проведення гри (повідомлення учням теми гри, підготовка унаочнень, проведення гри, підбиття підсумків).

Успіх проведення гри залежить від дотримання вимог:

а) ігри мають відповідати навчальній програмі;

б) ігрові завдання мають бути не надто легкими, проте й не дуже складними;

в) відповідність гри віковим особливостям учнів;

г) різноманітність ігор;

д) залучення до ігор учнів усього класу.

Сюжети, ігрові ситуації повинні змінюватися. Поступово цікава гра, творча композиція слів переростають у справжню виховально-пізнавальну працю.

Можна наводити дуже багато різноманітних ігор, доводити їхній виховний, навчальний і розвиваючий вплив, але завжди слід пам’ятати, що гра для дитини – це той місточок по якому вона крокує в доросле життя.

Результативність впровадження досвіду

Потреба в грі ніколи не зникне в людини. Для дитини особлива цінність гри полягає не тільки в тому, що вона дає їй можливість як загального, так і фізичного, духовного зростання, а й у плані підготовки до різних сфер життя. Гра для дитини, особливо в молодшому шкільному віці, наділена ще й дослідницьким змістом, який дає змогу моделювати все те, що існує поза грою. Саме через гру дитина швидше знайомиться з правилами та нормами спілкування з оточенням – із світом природи, з людьми; швидше опановує навички і звички культурної поведінки.

Будь-яка інструментовка ігор виправдана ще й психологічно: у грі дитина безтурботна, психологічно розкута і значно більше, ніж коли-небудь, здатна на повне вираження свого індивідуального “Я”. Важливим стає таке завдання для вчителів початкових класів та вихователів: дати можливість кожній дитині через гру самовиразитися, самореалізуватися, як у процесі навчання, так і в позаурочний час.

Сьогодні, в час відродження національної системи виховання, дуже важливо залучати до процесу формування особистості дитини українські традиційні дитячі ігри. Національні дитячі ігри дуже глибокі своєю мудрістю, містять у собі величезний виховний потенціал. Вони добре сприймаються нашими дітьми, а за формою і за змістом найповніше відповідають ментальності української дитини.

У грі формується багато якостей особистості дитини. Гра – це своєрідна школа підготовки до праці. У грі виховується спритність, витримка, активність. Рольова гра – це школа спілкування для дитини.

Гра тільки здається легкою, а насправді вона потребує, щоб дитина, яка грається, віддавала грі максимум своєї енергії, розуму, витримки, самостійності. Гра постійно стає напруженою працею і через зусилля веде до задоволення. Ігри в школі –  повинні утримувати нестійку увагу дітей. Гра вимагає від дітей уяви, уміння швидко знаходити правильне рішення.

Велика ефективність рольових ігор, у порівнянні з більш традиційними формами виховання, здійснюється за рахунок повного включення учня в виховальну-ігрову ситуацію, інтенсифікації спілкування між особистостями, отримання яскравих емоційних переживань перемоги або поразки.

В результаті  використання у виховній роботі рольових ігор виявлено такі позитивні зміни в класному учнівському колективі:

• підвищення зацікавленості до навчальної діяльності;
• покращення емоційного настрою в класі;
• зростання  індивідуальної активності учнів, внаслідок чого спостерігається зменшення залежності дітей від однієї дитини-лідера;
• згуртування учасників навчально-виховного процесу;
• розумовий та фізичний розвиток;
• зростання творчого потенціалу всього класного колективу та кожної дитини окремо.

Вищезазначене вказує на розвиток у вихованців комунікативної компетенції, що є дуже важливим для переходу дітей у середню ланку навчання.

Репрезентація досвіду

Досвід репрезентовано на засіданнях ПМК класних керівників, майстер-класах, педрадах, на засіданнях творчої групи «Духовність», яку створено у ЗБЛ № 99 у рамках проведення дослідницько-експеремендальної роботи за темою «Виховний простір як вихідна умова розвитку життєвокомпетентністної особистості». Важливим також є й те, що досвід, отриманий молодшими школярами під час участі в таких іграх, якщо вони грамотно організовані та ретельно підготовлені, може бути плідно використаний ними в майбутній пізнавальній діяльності.