«Знати природу, – стверджував А.Дістервег, – це
не тільки її загальне відчуття, але й знання її фактів і законів»
Провідна педагогічна ідея досвіду:
Заходи екологічного напрямку допомагають на основі гуманізації створити необхідні соціально – психологічні умови для всеохоплюючого розвитку творчого потенціалу учнів, становлення духовної, культурної особистості громадянина України та Європейської спільноти, тому всі напрямки моєї роботи направлені на те, щоб зосередити увагу на гармонійному розвитку учнів, формуванні цілісної картини світу й уявленні загальнолюдських цінностей в гармонії з національною свідомістю. Це дає можливість учням нашої школи зрозуміти, що «…не Земля належить нам, а ми належимо Землі».
Обґрунтування актуальності та перспективність досвіду:
Головна роль у вирішенні екологічного стану належить вихованню. Спілкування з природою позитивно впливає на людину, робить її чутливою, пробуджує в ньому найкращі відчуття.
Сучасні проблеми взаємодії суспільства та природи потребує від нас нових підходів до екологічного виховання. Сприйняття цих проблем повинно закладатися з дитинства, як складова частина загальної культури людини. Тому було розроблено тематику консультацій для учнів та їх батьків, зібрано матеріал на допомогу класним керівникам для проведення класних годин. Підготовка особистості, здатної вирішувати екологічно важливі завдання, починається в школі. Здійснювати екологічну підготовку школярів можуть вчителі природничих дисциплін, зокрема вчитель географії, який володіє необхідними знаннями.
Таким чином, маємо підстави стверджувати, що проблема розробки теоретичних основ і практичних шляхів формування екологічної складової професійної компетентності майбутнього вчителя географії є актуальною.
Теоретична основа досвіду:
До проблеми виховання ціннісного ставлення молоді до природи зверталися Т.Баранова, Н. Ігнатовська, Л.Клімова, О.Колонькова, Г.Кондратенко, О.Крюкова, О.Лазебна, В.Маршицька, Д.Попова, Г.Пустовіт, Н.Пустовіт, М.Роганова, А.Степанюк, Г.Тарасенко. Серед зарубіжних учених проблема екологічного виховання представлена у роботах А. Швейцера, Б. Коммонера. Пестеля, А. Печчеі, М. Мойсеєва, Д. Урсула, А. Романовича та ін.
Анотація досвіду:
Найбільш сприятливими, на нашу думку, умовами для розвитку і формування екологічної компетентності майбутніх учителів природничих наук є:
– залучення їх до екологічної і екопедагогічної діяльності в період навчання у вищому навчальному закладі;
– організація процесу формування екологічної компетентності на засадах принципів екологічної освіти, до складу яких входять: принцип неперервності екологічної освіти, міждисциплінарний підхід до висвітлення екологічних проблем; принцип поєднання глобального регіонального й краєзнавчого підходів до аналізу екологічної ситуації; принцип поєднання раціонального й емоційного в екологічному вихованні та ін.;
– розробка оригінальних, екологічно направлених програм самостійної роботи учнів, що передбачають активний пошук та обробку інформації екологічного змісту;
– упровадження активних методів навчання, таких як кейс-метод, ділові ігри, що дають можливість учням набути досвіду із висунення та обговорення гіпотез, розв’язку певних екологічних проблем.
Узагальнюючи викладене, зазначимо, що екологічна компетентність майбутнього вчителя природничих наук значною мірою залежить від ефективності організації навчального процесу в НЗ, організації та проведення педагогічної практики, доцільного вибору педагогічних технологій навчання.
Результатом реалізації змодельованого досвіду є декілька основних елементів:
- Здоров’язбережувальна компетентність
- Загальнокультурна компетентність
- Соціально – трудова компетентність
- Інформаційна компетентність
Отже, основна задача педагогічного колективу нашої школи щодо здійснення екологічного виховання учнів та впровадження здоров’язбережувальних технологій – впровадження багаторівневої безперервної інтегрованої програми, кінцевим результатом впровадження якої є екологічно вихована, здорова людина.
Репрезентація досвіду:
Екологічна компетентність як основа освіти сталого розвитку відбувалась на шкільних педагогічних радах колегіуму «Елінт», засіданнях районного методичного об’єднання вчителів географії Ленінського району м. Запоріжжя та міській екологічній конференції у 2013 р. на базі НВК №20 м. Запоріжжя.
Перспективи подальшого впровадження досвіду:
Подальші дослідження порушеної мною проблеми вбачаються у висвітленні практико-орієнтованої моделі формування загальнокультурної компетентності вчителів в освітньо-виховному процесі української школи як системи, що включає мету, принципи, етапи, зміст, механізм реалізації, педагогічні умови і результат. В школі створено центр учнівського самоврядування «Еколог», який є основним компонентом роботи учнівського колективу в екологічному напрямку.
