Психологічний супровід батьків учнів гімназії  Меценко Ганна Юріївна, практичний психолог, спеціаліст
Запорізька гімназія №107 Запорізької міської ради Запорізької області
Директор: Єрмак Галина Вікторівна
Адреса: пр. 40-річчя Перемоги, 59; м. Запоріжжя; 69118 Телефон: 8(061)279-93-68
Провідна педагогічна ідея досвіду: В роботі представлені різні напрямки взаємодії психолога з батьками, аналіз значущості кожного з напрямків, а також детальне вивчення конкретних видів взаємодії психолога з батьками, що дозволить планувати як саму діяльність, так, підвищувати її результативність. Робота психолога з батьками будується в залежності від вікових особливостей дитини: - конкурсний відбір до гімназії; - адаптація до шкільного середовища; - адаптація учнів до навчання в середній ланці; - період гострої підліткової кризи; - професійне самовизначення та ін. Тобто, психолог батькам надає допомогу при виникненні проблем у розвитку, навчанні, вихованні, професійному самовизначенні та соціальної дезадаптації дітей. А також використовує розвивальну функцію при взаємодії з батьками. Обґрунтування актуальності та перспективності досвіду: Найголовніша проблема сучасних батьків – брак часу для прояву уваги своїй дитині. З’являється непорозуміння, конфлікти між батьками та дітьми. Основне завдання психологічної супроводу – сприяти гармонізації дитячо-батьківських взаємин. Психологічний вплив направлено на: - зміну неадекватних батьківських позицій; - розширення усвідомленості мотивів виховання; - вибір оптимального стилю виховання; - оптимізацію форм батьківського впливу в процесі виховання; - профілактику шкільних труднощів. Основна мета шкільного психолога в роботі з батьками – створення концентрованого емоційного досвіду взаємин у сім'ї. Психологічне завдання – створення умов для підвищення педагогічної та батьківської компетентності. При виборі тематики роботи з батьками враховуються вікові особливості та типові проблеми школярів, а також найбільш актуальні проблеми дитячо- батьківських взаємин. Науково-теоретична база досвіду: У вітчизняній науці і практиці взаємодія психолога з батьками в основному проводитися в рамках психологічної консультації. Така робота сама по собі не є самоціллю, а є складовою частиною проведення психологічної корекції. Останнім часом напрямок, що використовує групові форми навчання батьків (лекції, батьківські збори, тренінги), стало розвиватися більш активно. У зарубіжній психології та педагогіці батьківські групи зарекомендували себе як досить ефективна форма навчання і вирішення психологічних проблем батьків. Як правило, психологічні підходи в роботі з батьківськими групами існують в рамках певних теоретичних концепцій. Розглянемо найбільш відомі з них. Проведення батьківських груп в значній мірі спирається на ряд загальних принципів організації їх робіт. Одним з піонерів дослідження взаємодії дорослого з дитиною по праву можна вважати Альфреда Адлера. Рекомендації Адлера з виховання розумово здорової дитини (цитується за Є. В. Сидоренко): 1. Вихователь або батько повинен завоювати любов дитини. Найголовніший помічник виховання – любов. Любов дитини – безумовна гарантія його навчаємості. 2. Краща підтримка в розвитку дитини – його впевненість у власних силах. Впевненість дитини в собі, його особистісна сміливість – найбільше щастя для нього. 3. Слабкі і хворобливі діти легко втрачають впевненість у собі, так само як розпещені і занадто опікаємі діти. 4. Ні за яких обставин дитина не повинна боятися свого вихователя. 5. Що стосується дисциплінарних заходів, то похвала і нагорода переважніше покарання. Якщо покарання неможливо уникнути, то воно повинно інформувати дитину про те, що він зробив неправильно, і концентрувати його увагу на кращих способах поведінки. 6. Замість того щоб вимагати сліпого підпорядкування, слід в максимально можливій мірі залишати за дитиною свободу рішення. Рудольф Дрейкус поклав початок організації дискусійних груп з живучих по сусідству батьків. Дрейкус вважав, що батькам у своїй діяльності слід спиратися на такі принципи, як : - принцип логічних і природних наслідків, - принцип відмови від застосування сили, - принцип прийняття і реакції на потребу дітей, - принцип надання підтримки дітям. Він виходив з того, що батьки будуть обмінюватися один з одним досвідом, задавати питання і прагнути отримати підтримку і схвалення групи. Основне завдання ведучого групи полягає у вмілої організації дискусії, постановці питань, причому кожен член групи періодично може приймати на себе роль лідера групи при обміні інформацією, спеціальними знаннями. Мета психологічної допомоги батькам, по Дрейкусу, - допомогти їм і дітям засвоїти якомога більше відповідних типів взаємодії, які повинні будуватися на основі принципу рівних цінностей і взаємної поваги. Основне завдання сімейного вихователя - допомогти дитині стати компетентною людиною , яка буде використовувати конструктивні засоби для формування почуття власної гідності та досягнення певного суспільного становища. Програма Т.Гордона ''Тренінг ефективного батька'' є найбільш відомою і поширеною в різних країнах. У моделі Гордона увага концентрується на навичках спілкування батьків. Завдання роботи з батьками , по Гордону, зводяться до того, що батьки повинні засвоїти три основні вміння: - активно слухати, тобто вміння чути, що дитина хоче сказати батькам; - вміння висловлювати власні почуття і слова доступно для розуміння дитини; - використовувати принцип ''обидва мають рацію або виграти - виграти'' для вирішення конфліктних ситуацій, тобто вміння домовитися з дитиною так , щоб результатами розмови були задоволені обидва учасники. Т.Гордон розділяє необхідні навички на дві групи: - навички необхідні для вирішення проблем дитини; - навички необхідні для вирішення проблем батьків Будь-яка проблема повинна вирішуватися батьками спільно з дітьми. На заняттях у групі батьки вчаться активному слуханню, самовираженню, отримують навички ведення бесіди, закріплюють почуття впевненості в собі. Дослідження, проведені ним та його послідовниками, показали, що ті хто відвідував батьківські групи , легко міняли стиль виховання спрямовуючи його на певні цілі. У міру розвитку здібностей до спілкування поліпшувалося взаєморозуміння між батьками і дітьми і росла здатність дітей самостійно вирішувати свої проблеми. Описані вище напрямки орієнтовані на різну практику роботи з батьками , мають різні цілі, завдання, установки, а також різні рівні складності. Використання одних моделей неможливе без знання термінології та теорії бихевіористичної моделі, трансактного аналізу; інші моделі значною мірою суспільно спрямовані, ставлять своєю метою побудову демократичні взаємовідносини з дітьми і приділяють багато уваги елементам конкретної взаємодії - адлеріанска модель, програма Т. Гордона. Ці напрямки доповнюють один одного, і з цим пов'язано використання елементів різних програм в нашій практиці групової психологічної роботи з батьками. Стисла анотація досвіду: В роботі показані основні напрями взаємодії шкільного психолога з батьками, структуровані за типом психолого- педагогічного втручання – це кризове втручання, психопрофилактика, розвиток і навчання. При аналізі відповідності реальної взаємодії психолога з батьками та спроектованої моделі виявилося, що найбільшу роль в діяльності психолога займають кризове втручання і психопрофилактика, найменше – розвиток і навчання. Причини звернення батьків за невідкладною допомогою до психолога і за психопрофилактичною допомогою виявилися практично однакові – емоційна нестійкість їхньої дитини і погіршилася успішність. Кількість звернень за невідкладною допомогою трохи менше психопрофілактичних звернень; це означає , що взаємодія психолога з батьками за принципом «швидкої допомоги» відбувається майже в 50 % випадків індивідуальних контактів. Пред'явлені батьками проблеми, такі як емоційна нестійкість і погіршення успішності учня, можуть бути розцінені як симптоми прояву більш глибоких особистісних і міжособистісних проблем, з якими і потрібно працювати психологу. Але найчастіше психолог у взаємодії з батьками використовує розвиваючий підхід, який реалізується через спеціальним чином організовані батьківські тренінги, батьківські збори, які представляють собою активну форму навчання умінням і навичкам виховання. Принципова перевага розвиваючого підходу в порівнянні з кризовим втручанням і психопрофілактикой полягає в тому, що у батьків з'являється можливість дізнатися більше про своїх дітей і особливості їх виховання відповідно з життєвими циклами розвитку до того, як у дітей з'являються проблеми, а також придбати, завдяки активній формі навчального впливу, необхідні вміння. У разі виникнення кризової ситуації відповідні вміння та навички батьків сприятимуть швидшому виходу з неї з найменшими втратами для всієї родини. Незважаючи на те, що кризове втручання і психопрофілактична діяльність з батьками є неминучими складовими роботи психолога в навчальному закладі, розвиток і навчання повинні бути основним компонентом діяльності психолога, оскільки є попереджуючим фактором по відношенню до виникнення проблем, вирішенням яких займається психолог у випадку психопрофілактичного впливу, або кризового втручання. Взаємодія психолога з батьками в режимі психолого - педагогічного тренінгу, батьківських зборів відображає партнерські, рівноправні відносини між суб'єктами спілкування, що говорить про високий рівень співробітництва. Результативність впровадження досвіду: Робота психолога з батьками підвищує задоволеність останніх у взаємодії з гімназією в цілому, а також сприяє формуванню та корекції батьківських установок на виховання своїх дітей, усвідомленню своєї рольової поведінки при здійсненні виховних функцій і, як наслідок, зменшенню проблем, пов'язаних з вихованням дітей. Репрезентація досвіду: шкільний семінар
| 
