Впровадження методів національного виховання у навчально-виховну діяльність дитячого хореографічного колективу 

 Автор досвіду:  ПЕЛІШОК ГАННА ВАСИЛІВНА, керівник «Народного художнього колективу» ансамблю народного танцю «Вихиляс», керівник гуртка- методист.

Контактна інформація про навчальний заклад (освітню установу):

Центр дитячої та юнацької творчості Шевченківського району м. Запоріжжя, вул. Чарівна, буд. 157-в, телефон 67-33-14, charivna.cdut@mail.ru , http://deticentr.zp.ua, директор – Щитинина Р.Ю.

Провідна педагогічна ідея досвіду: полягає у впровадженні народних методів виховання в навчально-виховну і творчу діяльність хореографічного колективу для того, щоб розкрити у кожній дитині потенційно закладені можливості, пробудити в ній віру в народне танцювальне мистецтво засобами творчості, що відповідають індивідуальним нахилам і потребам. Розробка фольклорних зразків сюжетних народних танців, які б не тільки були б цікаві дітям й відповідали їх віковим особливостям, а й допомагали розвинути їх фізичні й творчі здібності. Використання саме фольклору Запорізького краю у роботі танцювального колективу, що виховує у дітей прагнення до вивчення його історії, забезпечує розвиток естетичних та фізичних якостей вихованців на основі національно-культурних традицій, виховує в них само ідентичність, певні особистісні якості, нерозривність історії свого життя з життям сучасного суспільства.

Обґрунтування актуальності та перспективності досвіду: Український фольклорний народний танець - це джерело, яке відтворює життєвий устрій народу, його вподобання, мораль, етику, національні традиції, він відображає трудову діяльність, різні явища природи. Джерелом дитячого народного танцю є народні ігри, забавки, потішки, лічилки, казки, пісні, фольклорні танці. Безліч рухів народних танців образно передають різні поняття, уявлення, умовності, символи, що існують у реальному житті. Вони виховують у дитини здатність наслідувати навколишню дійсність, відтворювати її в танцювальних образах. Через вивчення фольклору ми залучаємо дітей до сприймання різноманітної народної музики, навчаємо виконувати традиційні українські рухи, заохочуємо до імпровізації. Зміст фольклорних танців, відображаючи різноманітну життєву дійсність, основні її сфери, є інформативно-пізнавальним, естетично привабливим, цікавим, корисним, доступним, сприятливим для спілкування й виховання дітей у танцювальному колективі.

Аналіз практичного досвіду засвідчив, що збережені усталені та оновлені музично-хореографічні традиції за потребою адаптовані у вигляді хороводів, танців, ігор, забав, етюдів, вправ, поєднуючи фольклорні зразки й нові їх народно-сценічні обробки повністю задовольняють потреби розвитку музикальності, формування музично-рухового виконавства і творчості дітей.

Народно-сценічні розробки фольклорних танців, адаптованих у відповідності до вікових особливостей дітей, забезпечують діяльність дитячого хореографічного колективу необхідним репертуаром. Створений на занятті хореографічний твір стає стимулом, що активізує генетичну глибинну пам'ять у дитинстві та й в майбутньому дорослому її житті. Засвоєння давніх культурних пластів на підсвідомому і свідомому рівні природно впливає на духовне збагачення, виховання патріотизму, ідентифікацію себе з українською нацією, становлення національної самосвідомості, особистості дитини загалом.

Новизна досвіду полягає у розробці і впровадженні у фольклорний зразок танцю сюжетної лінії, яка б не тільки була цікава вихованцям й відповідала їх віковим особливостям, а й допомогла якнайкраще розкрити фізичні й творчі здібності дитини. Постановки за мотивами фольклорних танців Запорізького краю, які зберігають свій характер і художні особливості.

Науково-теоретична база досвіду: ґрунтується на педагогічних роботах: Н.Левенець «Роль засобів народної педагогіки в роботі з дітьми», М.Г.Стельмахович «Народна педагогіка», О.Вишенського «Сучасна українська педагогіка», авторефераті «Виховні ідеї народної педагогіки», В.Чміль «Танці Запорізького краю в обробці З.Сизоненка», А.Шевчук «Дитяча хореографія» (навчально-методичне забезпечення), О.В.Горшкової «Від жесту до танцю», К.Василенко «Лексика українського народно-сценічного танцю», Є.Зайцевої «Основи народно-сценічного танцю».

Стисла анотація досвіду: За інноваційним потенціалом досвід є комбінаторним. Досвід ґрунтується на впровадженні фольклору Запорізького краю в творчу роботу з вихованцями ансамблю народного танцю «Вихиляс» з метою становлення національної самосвідомості, виховання патріотизму, ідентифікації себе з українською нацією, духовного збагачення через знання своєї «малої» Батьківщини, що має бути ідеологічним фундаментом сучасної системи виховання. Крім того, основоположним фактором є не тільки знання фольклору рідного краю та народів нашої країни, але і використання його в народній хореографії. Досягнення цієї двовекторної мети ефективно здійснюється на заняттях ансамблю народного танцю «Вихиляс» через гармонійний розвиток фізичних, психічних, інтелектуальних, пізнавальних, духовних якостей особистості дитини. Освітньо-виховний метод передбачає не теоретизування, а активну практичну діяльність педагога у співдружності з вихованцями.

Технологічні та методичні аспекти змістовного наповнення і практичної реалізації досвіду полягають у:

1) активному впровадженні системи відпрацьовування по колу ходових рухів фольклорних зразків танцю в їх народно-сценічному варіанті;

2)опрацюванні академічної техніки виконання комбінованих рухів;

3) варіюванні за темпом і ритмом, за графікою руху, за принципом руху;

4) систематичному та послідовному використанні методики розучування складних танцювальних та трюкових рухів з метою урегулювання фізичного навантаження на вихованців;

5) розподілі між вихованцями виконання технічних вправ за рівнями (партер, оберти, стрибки);

6) використанні методів проблемного навчання, коли перед вихованцями ставиться завдання щодо втілення творчого задуму засобом імпровізації;

7) індивідуально-диференційованому підході до підбору виконавського составу сольних танців;

8) функціонуванні налагодженої системи творчої співпраці педагога і вихованців.

Таким чином, автор визначає оптимальну і, разом з тим, ефективну технологію організації занять з акцентом на впровадження у фольклорний зразок танцю сюжетної лінії, яка б не тільки була цікава дітям й відповідала їх віковим особливостям, а й допомагала якнайкраще розкрити фізичні й творчі здібності дитини.

Результативність впровадження досвіду: Практика творчої діяльності колективу доводить, що цей досвід є актуальним на сьогоднішній час і може бути використаний в системі навчально-виховної роботи інших хореографічних колективів. На базі ансамблю народного танцю «Вихиляс» проводились щорічно у системі підвищення професійної майстерності педагогів майстер-класи для хореографів міста та області, розпочинаючи з 2005 року. Творчі здобутки колективу на фестивалях, конкурсах на різних рівнях, оглядах дитячої творчості свідчать про визнання народно-сценічних обробок народного фольклору.

Репрезентація досвіду:

1. Виступ на семінарі для слухачів обласних курсів підвищення кваліфікації керівників хореографічних колективів при ЗОІППО за темою «Український дитячий фольклор, як важливий засіб української народної педагогіки», березень 2007 р.

2. Відкрите заняття для слухачів курсів ЗОІППО за фахом «Керівники гуртків ПНЗ» за темою «Вплив народно-сценічного тренажу на розвиток танцювальної майстерності та виховання національної самосвідомості гуртківців», березень 2009 р.

3. Диплом переможця V міського етапу Всеукраїнського конкурсу професійної майстерності педагогів позашкільних навчальних закладів «Джерело творчості», квітень 2010.

4. Виступ на семінарі –практикумі для директорів обласних та міських ПНЗ України, листопад 2011р, м. Запоріжжя, ЦДЮТ Шевченківського району.

5. Виступ на занятті школи педагогічної майстерності за темою «Виховання дітей у позашкільному навчальному закладі в контексті вимог ХХІ століття», лютий 2012 р.

6. Публікація в інформаційному збірнику ІАМЦ «Інноваційна діяльність педагогів позашкільних навчальних закладів» (із досвіду роботи керівників гуртків ПНЗ міста Запоріжжя), 2013 р., м. Запоріжжя