Розвиток екологічної культури учнів початкових класів в процесі соціалізації особистості через навчання, самоосвіту, досвід життєдіяльності під час начального процесу та в позаурочний час  Плаксина Зінаїда Василівна, вчитель початкових класів, категорія вища
Запорізька загальноосвітня школа №14 Запорізької міської ради Запорізької області
директор Чумак Тарас Олександрович
м.Запоріжжя, вул. Калініна, 90
тел.769-80-28
Провідна педагогічна ідея досвіду: Розвиток природознавчої компетентності дітей шляхом засвоєння системи інтегрованих знань про природу,способів навчально-пізнавальної діяльності,розвитку ціннісних орієнтацій у різних сферах життєдіяльності та природоохоронної практики.
Обґрунтування актуальності та перспективності досвіду:Досвід роботи з вищезазначеної теми є актуальним на сучасному етапі розвитку освіти в світлі впровадження нового Держстандарту початкової освіти. Через різні форми екологічного навчання і виховання дітей молодшого шкільного віку здійснюється важливіша робота в навчально-виховному процесі – розвиток природничої компетентності . Сучасні масштаби екологічних змін створюють реальну загрозу життю людей, тому навчальна діяльність школи має бути спрямована на розвиток екологічної культури учнів, щоб виросло покоління яке охоронятиме довкілля.
Науково - теоретична база досвіду: досвід базується на дослідженнях сучасних науковців з проблеми екологічної освіти дітей молодшого шкільного віку;досвіді роботи із цього питання шкільних закладів регіонів України. Проблема формування природничих понять у молодших школярів підкреслюється затвердженням Державного стандарту початкової загальної освіти (Постанова КМУ від 20.04.2011 № 462 «Про затвердження Державного стандарту початкової загальної освіти»), який розроблений відповідно до мети початкової школи з урахуванням пізнавальних можливостей і потреб учнів початкових класів. Державний стандарт початкової загальної освіти визначає її зміст, який ґрунтується на загальнолюдських цінностях та принципах науковості, полікультурності, світського характеру освіти, системності, інтегративності, єдності навчання і виховання на засадах гуманізму, демократії, громадянської свідомості, взаємоповаги між націями і народами в інтересах людини, родини, суспільства, держави; базується на засадах особистісно зорієнтованого і компетентнісного підходів, що зумовлюють чітке визначення результативної складової засвоєння змісту початкової загальної освіти. Основна мета навчального предмета «Природознавство» – формування природознавчої компетентності учнів шляхом засвоєння системи інтегрованих знань про природу і людину, основ екологічних знань, опанування способами навчально-пізнавальної і природоохоронної діяльності, розвиток ціннісних орієнтацій у ставленні до природи. Під поняттям «природознавча компетентність» слід розуміти особистісне утворення, що характеризує здатність учня розв’язувати доступні соціально й особистісно значущі практичні та пізнавальні проблемні задачі, пов’язані з реальними об’єктами природи у сфері відносин «людина – природа».
Стисла анотація досвіду: Цей досвід є узагальненням роботи в екологічному напрямі. Являє собою розроблені конспекти занять – подорожей природничого змісту, занять із включенням оздоровлювальних заходів,ігор,експериментальної діяльності та природоохоронної праці. Особлива увага приділяється проектній технології,упровадження якої спрямоване на стимулювання інтересу учнів до нових знань,розвиток дитини шляхом вирішення проблеми і застосування здобутих знань у конкретній практичній діяльності. Результативність впровадження досвіду: - Володіють основами екологічної культури,екологічно виховані.
- Синтезують інформацію.
- Мають упевненість у своїх силах і здібностях
- Навчилися висловлювати оригінальні ідеї.
- Завжди знаходяться у пошуку. Намагаються розв'язати проблеми.
Репрезентація досвіду: навчальний заклад,семінари,публікації в журналі. | 
