Провідна педагогічна ідея досвіду: поєднання прийомів і методів технології розвитку критичного мислення з елементами громадянської освіти при викладанні програмних тем з істрії.

Обґрунтування актуальності та перспективності досвіду

Громадянськість – це визначення, що характеризує громадянсько-патріотичну позицію людини, її ціннісну орієнтацію. Сучасне українське суспільство потребує громадян, що вміють критично та незалежно мислити, розуміють своє значення для країни, мають власні переконання та цінності, знають свої права та обов’язки.

Гуманітарні предмети, особливо історичні дисципліни, мають найбільші можливості у вихованні духовно-моральної особистості. Вони привертають увагу учнів до самовизначення людини, до проблем морального вибору, особистої відповідальності, відкривають широкі можливості для формування громадянських поглядів та патріотизму.

Громадянська освіта потрібна, по-перше, для держави, щоб виховувати законослухняних патріотичних громадян; по-друге, суспільству, щоб мати громадян, здатних жити в умовах демократії; по-третє, молодому поколінню, що ступає у життя в оновленій Україні і має враховувати перспективи розвитку Батьківщини.

Саме тому нам необхідна система виховання та освіти, яка б задовольняла потреби в соціалізації, була б спрямована на впровадження громадянської освіти та навичок демократичної культури. Перед вчителями та суспільством стоїть завдання сформувати особистість та громадянина, допомогти дитині створити саму себе, спираючись на моральні ідеали свого народу, своєї Батьківщини.

Науково-теоретична база досвіду

В основу досвіду покладено Концепцію громадянської освіти в Україні, а також роботи провідних фахівців з проблематики, таких як: автори, які розробили концепцію громадської освіти в Україні в межах широкомасштабного Проекту "Освіта для демократії в Україні", що є частиною Трансатлантичної програми підтримки громадянського суспільства, що її фінансують уряди США та країн – учасниць Європейського Союзу (ЖаданІ. В.,КлинченкоТ.В. Мицик Л.М.,НаровлянськийО.Д., Пономаренко Л. П., РудікО.М.,РябовС.Г., Тараненко І.Г.); дослідили формування особистості, проаналізували процеси «соціалізації» та «індивідуалізації» (Петровський А.В., ДнєпровЄ.Д.,КраєвськийВ.В.,КривовЮ.І.); об’єднали прийоми і методи технології розвитку критичного мислення у навчанні історії (ПометунО.І.).

Стисла анотація досвіду

На своїх уроках я впроваджую …

• діяльнісний підхід до вивчення історії, при якому учні не є пасивними споживачами інформації, а активно беруть участь у засвоєнні нового;
• формування в учнів знань, умінь та навичок, які вони будуть застосовувати в конкретних життєвих ситуаціях;
• формування основи критичного мислення через роботу з історичними джерелами, вивчення різних точок зору;
• ознайомлення учнів з основами аналізу,  який змушує відмовитись від однозначних суджень, ввійти до кола тих, хто дає оцінку події та зробити висновок про достовірність інформації;
• дослідницьку роботу учнів, як основу навчального процесу, що  допомагає орієнтуватись у сучасному потоці інформації;
• застосування у вступній частині уроку методів діалогу, дискусій з проблемних питань. Це дозволяє учням у підсумковій частині мати власну аргументовану точку зору;
• формування в учнів основ історичної емпатії, яка допомагає не просто надати учням обсяг знань про минуле, а впливати на свідомість дітей, перенестись в різні епохи, співчувати учасникам подій, розуміти значимість історичних явищ та кожної людини в історії своєї країни.

Результативність впровадження досвіду

1. Сформованість в учнів мотивації до участі у суспільно-політичному житті, бажання мати власну життєву позицію, що проявляється в їх активному залученні до участі у шкільному самоврядуванні.

2. Внаслідок використання методів формування критичного мислення зрісрівень використання наочності на уроках, яскравіше простежуються міжпредметні зв’язки, змінилися на краще відносини вчителя з учнями, особливо «далекими від історії», яківолодіють ПК, підвищилась якість знань, виросла продуктивність уроку.
3. Збільшення кількості учнів залучених до гурткової та позаурочної діяльності. Зокрема, серед учнів, задіяних у рольових іграх, семінарах, дискусіях поза навчальною програмою, районних олімпіадах, 2/3 складають ті, що навчаються за цією моделлю.
4. Збільшення кількості учнів, які після навчання за обраною моделлю вступають до вищих навчальних закладів на гуманітарні спеціальності.

Репрезентація досвіду

1. Здобутки освітян Запорізького регіону. Антологія перспективного педагогічного досвіду закладів освіти Запорізької області. Випуск 16, - Запоріжжя:  Кругозір, 2015. – 316с (ст..284 -289);
2. Матеріали Міжнародної науково – практичної конференції «Неперервна освіта нового століття: досягнення та перспективи» 20 -27 квітня 2015 рік – м. Запоріжжя, Україна (https://docs.google.com/file/d/0B-6ipws_CN1Od1g5S2V4N0JhZVk/edit);

Посілання на матеріал: http://zosh41.ucoz.ua/metoda/prezentacija_dosvidu_kaljanova_n.s..pdf