Неімітаційні методи активізації навчально-пізнавальної діяльності як один із методів підвищення професійної компетентності
Неімітаційні методи активізації навчально-пізнавальної діяльності як
один із методів підвищення професійної компетентності в ході реалізації
методів сучасних технологій викладання хімії
Тарасенко Ольга Ігорівна, вчитель хімії, I категорії
Запорізька спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №72 з поглибленим вивченням хімії та біології Запорізької міської ради Запорізької області; Директор: Усова Тетяна Миколаївна
Провідна педагогічна ідея досвіду: Нарівні з імітаційними активними методами навчання в дидактичному процесі повинні широко застосовуватися й неімітаційні, бо, по-перше, не завжди через певні об'єктивні та суб'єктивні причини вдається організувати заняття в ігровій формі, по-друге, традиційні методи навчання потребують пожвавлення, внесення певних нестандартних методичних прийомів. З цією метою можна застосовувати різноманітні прийоми та способи активізації лекційних і семінарських (практичних) занять, метод ділових поїздок тощо. Обґрунтування актуальності та перспективності досвіду: Сучасна дидактика й особливості соціальної діяльності вимагають урізноманітнення класичної лекції, бо вона спрямована на просте інформування, передавання готових знань шляхом монологічної форми спілкування. Лекції посідають суттєве місце у навчальному процесі на всіх рівнях освіти, хоча їх кількість різко зменшилась у навчальних планах. У зв'язку з цим від педагогів вимагається творче ставлення до них. Лекція, яка відповідає сучасним дидактичним і виховним цілям, повинна формувати інтерес і прагнення до учіння, наблизити навчальний процес до умов професійної діяльності, сприяти обмінові знаннями, досвідом і почуттями. З цією метою використовуються певні прийоми і способи активізації класичних лекцій. Науково-теоретична база досвіду: Міністерство освіти та науки України:Львівський національний університет імені Івана Франка-Реферат на тему: «Класифікація інтерактивних методів», стаття « Використання активних та інтерактивних методів навчання», нестандартні форми організації навчально-виховного процесу. Урок-диспут і його аналіз. Стисла анотація досвіду: Варто стисло зупинитися на неімітаційних формах та методах навчання. До неімітаційних методів належать: проблемна лекція, лекція вдвох, лекція із заздалегідь запланованими помилками, лекція прес-конференція, евристична бесіда; навчальна дискусія;самостійна робота з літературою; семінари; дискусії,диспути тощо. Лекція — одна із форм організації навчання в загальноосвітньому навчальному закладі. Її основою є системне усне викладення вчителем навчального матеріалу протягом одного уроку (чи пари уроків), головний зміст якого становлять аналіз та узагальнення фактів, а провідними прийомами є пояснення й міркування. Залежно від теми лекції в ній можуть превалювати характеристика, опис, розповідь про певні факти, процеси, явища. Структура традиційної лекції така: організація діяльності вчителя й учнів; формулювання теми, постановка мети і завдань; актуалізація опорних знань учнів; викладення змісту дидактичного матеріалу вчителем, забезпечення умов сприйняття та засвоєння його учнями; узагальнення та систематизація знань учнів, здобутих у процесі читання лекції. З метою підвищення якості лекції вчителеві необхідно чітко визначити місце теми лекції в логічній структурі курсу навчального предмета, оптимальний обсяг навчального матеріалу, форми, методи та засоби ефективної його реалізації. Залежно від форми організації і керування навчально-пізнавальною діяльністю учнів лекція може бути монологічною, діалогічною, полемічною. Характерними ознаками монологічної лекції є превалююче викладання її змісту самим учителем, який розкриває ті чи інші положення у вигляді готових висновків. У ньому випадку учні сприймають на слух інформацію, фіксують основні положення, запам'ятовують. Монологічна лекція має свої переваги та недоліки. Переваги полягають у тому, що вчитель може чітко визначити обсяг змісту лекції та забезпечити її реалізацію, регламентувати діяльність вчителя і діяльність учнів, поділити матеріал на блоки й фрагменти, варіювати ними залежно від сприйняття учнями інформації. Діалогічна лекція розрахована на пасивний ступінь участі учнів у розкритті її змісту при керівній та спрямовуючій ролі вчителя. Лекція, яка проводиться в діалогічній формі, досягає успіху тоді, коли вчителем добре продумані та сформульовані запитання для діалогу з учнями, передбачені можливі варіанти відповідей на них, визначені серед них найбільш суттєві Полемічна лекція передбачає викладання змісту матеріалу у вигляді постановки дискусійних проблем, ідей, положень, що вимагають розв'язання в ході дискусії. При цьому не виключені різні думки з того чи іншого питання. Роль учителя у проведенні полемічної лекції дуже складна. Йому необхідно бути ерудитом, володіти мистецтвом полеміки, орієнтуватися в різних поглядах та спрямовувати учнів на правильні висновки. Крім того, він має: бути демократичним, справедливим, винахідливим, в міру гнучким. Полеміка — один зі способів ефективного емоційного виливу на учня збудження його інтересу, щирості, бажання шукати істину. Матеріали щодо впровадження досвіду: узагальнюючий урок з теми: « Виробництво сульфатної кислоти»-урок-прес-конференція; урок № 19: « Узагальнення і систематизація знань» 7 клас. Тема 1. Початкові хімічні поняття; урок № 28- урок-семінар з теми: « Основні класи неорганічних сполук» Результативність впровадження досвіду: використання в навчальній діяльності неімітаційних методів навчання сприяє самореалізації особистості учня, значно підвищує якість навчання і являється важливою "рушійною силою" загального розвитку. Репрезентація досвіду: навчальний заклад- Запорізька спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №72 з поглибленим вивченням хімії та біології Запорізької міської ради Запорізької області;
,урок-лекція,урок-диспут,семінар,, нестандартні форми організації навчально-виховного процесу.
Тарасенко Ольга Ігорівна, вчитель хімії, I категорії