Провідна педагогічна ідея досвіду: 

* Формувати стійкий інтерес до уроків фізичної культури, здорового способу життя шляхом залучення учнів до змагально-ігрової діяльності.

* Створення умов для підвищення рухової активності школярів на уроках фізичної культури

* Створення на уроках фізичної культури атмосфери співпраці, співчуття, взаємної підтримки.

Обґрунтування актуальності та перспективності досвіду:  Щорічно знижується зацікавленість дітей заняттями фізичною культурою та спортом. Діти надають перевагу не активному відпочинку, а іграм за комп’ютером, спілкуванню по мобільному телефону чи через Інтернет. Віртуальні спортивні ігри міцно ввійшли у повсякденне життя дітей.

        Наслідком цього є зниження рухової активності, що призводить до затримки фізичного розвитку організму та ряду захворювань. У сучасних умовах життя при значному зниженні  рухової активності значення  фізичних вправ та раціонального рухового режиму зростає у багато разів.

        Сучасний розвиток педагогічної науки в Україні характеризується пошуком та вдосконаленням шляхів формування особистості підростаючого громадянина. В Законі України "Про освіту”, розпорядженні Кабінету міністрів України № 828-Р від 31.08.12011 "Про схвалення Концепції Загальнодержавної цільової соціальної програми розвитку фізичної культури і спорту на 2012-2016 роки" наказах Міністерства освіти і науки України № 486 від 21.07.2003 "Про Систему організації фізкультурно-оздоровчої та спортивної роботи в дошкільних, загальноосвітніх, професійно-технічних та позашкільних навчальних закладах" та

№ 458 від 02.08.2005 "Про затвердження Положення про організацію фізичного виховання і масового спорту в дошкільних, загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладах України" визначено, що сьогодні особливої ваги набуває єдність виховних впливів на дитину протягом усього періоду розвитку, починаючи з раннього дитинства. З огляду на це, актуальним є питання належного фізичного виховання дітей, їх повноцінного розвитку та стабільного стану здоров’я. 

         Гра більше, ніж інший засіб фізичного виховання, відповідає потребам дитячого організму та в силу притаманній їй психологічній особливості, викликає сильний емоційний відгук в учнів. Тому, граючи, учні, з одного боку, покращують свій фізичний стан, а з іншого, роблять це із задоволенням та без примусу. 

Правильно підібрана гра і правильно проведена спортивна гра приносять очікуваний результат у розв’язанні поставлених завдань уроку. 

Науково-теоретична база досвіду:  Процес становлення освіти й виховання в Україні створюють умови збереження і розвитку національної культури, зокрема, впровадження і застосування ігор у системі фізичного виховання школярів. Будучи важливим засобом надбання і передачі соціального досвіду, ігри повинні увійти сьогодні у всі сфери виховної роботи, емоційно збагачуючи особистість, викликаючи потребу до творчої діяльності та підвищення фізичної працездатності.

        На необхідність використання різноманітних ігор у вихованні здавна звертали увагу видатні вчені, педагоги: Ян Амос Коменський, А.С. Макаренко, К.Д. Ушинський, В.О. Сухомлинський.

       Про окремі аспекти рухливих ігор у вихованні дітей говориться у працях Вільчковського Е.С., Воробей Г.В., Мудрика С.Б., Цьося А.В. та ін.

        Г.В. Воробей, Мудрик С.Б. розкривають вплив ігор на гарт, як діалектичну єдність фізичної та духовної стійкості  школярів.

       Цьось А.В. звертає увагу на необхідність застосування народних ігор у навчально-виховному процесі . Про ефективність уроків фізичної культури ігрової спрямованості викладено в роботах А.Є. Дубового (1999), О.В. Загрядской (1999), А.П. Матвєєва (2003), Л.М. Чащевой (1999) та ін Однак, незважаючи на те, що ігрова діяльність розглядається як найбільш природна  діяльність підлітків, за допомогою якої дитина пізнає світ шляхом активної реалізації і присвоєння структури, норм, відносин, правил на всіх рівнях людського пізнання: освітньому, культурному, особистісному, соціальному (Кравців Ю.І., 1994; Шмаков С.А., 1994)

 Таким чином, слід відмітити велике соціальне та педагогічне значення  ігор, а також необхідність їх застосування у фізичному вихованні дітей . На думку В.О. Сухомлинського, «Гра – це величезне світле вікно, крізь яке в духовний світ дитини вливається живлючий потік уявлень, понять про навколишній світ. Гра – це іскра, що засвічує вогник допитливості»

     

Стисла анотація досвіду: В основі уроків фізичної культури з використанням рухливих та спортивних ігор вчитель використовує  метод гри та метод змагань. Всі учні, включаючи звільнених, присутні на уроці у спортивній формі та спортивному взутті. Звільнених дітей вчитель також задіює: вони грають у шахи чи шашки. На уроці з усіма учнями проводиться спільна розминка. На кожному занятті використовуються ігри, даються ігрові завдання або проводяться змагання різного спрямування. 

     Враховуючи вікові особливості учнів першого ступеня навчання, представлено рухливі ігри за сюжетами казок, мультфільмів, герої яких відомі дітям. Пропонуються вправи різного ступеню складності, надається можливість поступового оволодіння  необхідними уміннями та навичками.

         На другому ступені навчання, разом з  розвитком рухових умінь, формуються навички самооцінки та самоконтролю при виконанні вправ, учні вивчають правила командних ігор (волейбол, баскетбол), де кожен гравець діє з урахуванням дій партнера.  Вчителем наведено зразки уроків за темою «Волейбол» та «Баскетбол», коли виховуються почуття колективізму, рішучості, витримки, цілеспрямованості,, здібності керувати своїми емоціями, тому що саме ці якості  необхідно прищеплювати дітям в середній ланці. 

     Підбір ігор вчитель здійснює в залежності від матеріалу, що вивчається на уроці, а також від конкретно поставлених задач перед учнями на тому чи іншому рівні. Володіючи традиційними прийомами та методами викладання предмету «Фізична культура» (словесні методи, метод наочності, метод вправ), використовуються активні форми та методи навчання: проблемні лекції, застосування комп’ютерних технологій, випереджуючі завдання для учнів, сюжетно-рольові уроки.  

     

Результативність впровадження досвіду: 

* Був встановлений взаємозв’язок між підвищенням фізичного розвитку учнів та успішністю гри через дію фізичних навантажень на організм школярів з урахуванням особистісно-орієнтованого підходу.

* Підвищилась зацікавленість школярів до самостійних занять ігровими видами спорту у вільний час.  

* Спостерігається гармонійний розвиток всіх ланок опорно-рухового апарату, формування правильної постави, удосконалення рухових навичок, виховання рухових якостей та  розвиток  психічних здібностей та емоційної сфери.

Репрезентація досвіду: виступ на педраді (жовтень 2013 року)