Запорізький навчально-виховний комплекс «ОСНОВА» з відділенням для реабілітації дітей хворих на цукровий діабет Запорізької міської ради Запорізької області
Провідна педагогічна ідея досвіду: в навчально-виховному комплексі необхідно створювати сприятливі умови для самореалізації кожного учня та шкільного колективу в цілому в умовах впровадження інноваційної моделі шкільного самоврядування. Самоврядування в навчально-виховному комплексі організовано як спосіб особистісної самореалізації педагогів, учнів та батьків з подальшою розробкою в перспективі моделей взаємодії дитячо-дорослих громадських об'єднань як інноваційних суб'єктів формування сучасного освітнього простору. Обґрунтування актуальності та перспективності досвіду: В Концепції виховання дітей і молоді в національній системі освіти одним із основних напрямків національного виховання зазначено «активність, самодіяльність і творча ініціатива учнівської молоді, об’єднання педагогічного керівництва з ініціативою і самодіяльністю учнів, утвердженням життєвого оптимізму, розвиток навичок позитивного мислення». Але процес формування ініціативності сьогодні ускладнюється недостатністю уваги до проблем підростаючої дитини та переводить його до негативних, асоціальних проявів. В навчально-виховному комплексі «ОСНОВА» виховання в контексті Концепції інноваційного розвитку на 2011-2014 рр розглядається як створення сприятливих умов для саморозвитку, самовдосконалення, самоактуалізації особистості учнів.
Науково-теоретична база досвіду: Демократизація виховної діяльності школи передбачає широкий спектр напрямків формування активної особистості: пробудження національної самосвідомості учнів, розвиток самостійності, готовності займати активну позицію в колективній діяльності й брати на себе відповідальність, вміння відстоювати власні та колективні інтереси, розвиток здатності до розв'язання нестандартних проблем тощо. У сучасній науковій та методичній літературі нема єдиної думки щодо означення терміна "шкільне самоврядування”. Можливо, тому педагоги, працівники методичних установ та управлінь освіти мають ускладнення у визначенні сутності самоуправління, його призначення та функцій в учнівському колективі. Зокрема, одні доводять необхідність запроваджувати в школі лише адміністративне керівництво учнівським колективом, інші стверджують, що треба розвивати не „самоуправління”, а „співуправління”, а треті роблять спробу підмінити учнівське самоуправління громадським самоуправлінням школи. Структура та форми учнівського самоуправління формуються з урахуванням місцевих умов і бажань самих учнів. Тобто самоврядування «самоорганізується» в спеціально створених організаційних умовах.
Стисла анотація досвіду: Досвід представляє аналіз структури та діяльності органів учнівського самоврядування за період 2009-2012 рр., інноваційну модель реорганізації структури учнівського самоврядування, опис структурних підрозділів органів самоврядування, цільову програму розвитку учнівського самоврядування в НВК, матеріали участі в конкурсах, конференціях, проектах.
Результативність впровадження досвіду: Результатом досвіду стала розбудова учнівського самоврядування в НВК, підвищення учнівської активності в діяльності органів самоврядування на різних рівнях: в класах, в шкільному органі самоврядування, в обласному проекті «Громадянин», районних та міських конкурсах, обласних конференціях.
Репрезентація досвіду: • Обласний науково-практичний семінар «Почуття гідності як фактор формування готовності учнівської молоді до самоствердження» (19.09.2013 р.) • Обласний науково-практичний семінар «Пріоритетні напрямки інноваційного розвитку НВК в створенні умов для самореалізації учнів» (19-20.02.2013)
Смирнова Галина Валеріївна, педагог-організатор, кваліфікаційна категорія вища