Технології профілактичної роботи з девіантними і деліквентними учнями
Технології профілактичної роботи з девіантними і деліквентними учнями
Черняк Ольга Федорівна – практичний психолог ЗОШ №94 м. Запоріжжя, спеціаліст вищої категорії Пелех Тетяна Олексіївна – керівник РМЦ практичних психологів та соціальних педагогів Орджонікідзевського района, практичний психолог СШ №72 м. Запоріжжя, спеціаліст першої категорії Ольховик Світлана Анатоліївна – практичний психолог ЗОШ №58 м. Запоріжжя, спеціаліст першої категорії Сороколат Наталія Вікторівна - практичний психолог ЗЗШ № 41 м.Запоріжжя, спеціаліст вищої категорії
Контактна інформація про навчальні заклади: Запорізька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 94 Запорізької міської ради Запорізької області Директор – Живиця Вікторія Олександрівна Адреса – м.Запоріжжя, вул. Яценка, 3-А Телефон – 2797521 е-mail: school_94@bk.ru Запорізька спеціалізована школа І-ІІІ ступенів № 72 з поглибленим вивченням хімії та біології Запорізької міської ради Запорізької області Директор – Усова Тетяна Миколаївна Адреса – м.Запоріжжя, вул. Лермонтова, 21 Телефон – 2334110 е-mail: school72@ukr.net Запорізька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 58 Запорізької міської ради Запорізької області Директор – Шапка Віктор Іванович Адреса – м.Запоріжжя, вул. Поточна, 7 Телефон – 327936 е-mail: shkola58@gmail.com Запорізька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 41 Запорізької міської ради Запорізької області Директор – Ходикін Микола Іванович Адреса – м.Запоріжжя, вул. Мира, 6 Телефон – 2243390 е-mail: Zosh41@mail.ru
Провідна педагогічна ідея досвіду: В підлітковому віці, коли не сформований стійкий світогляд, особистість найбільше піддається зовнішньому впливу. Сприймаючи інтереси, погляди оточуючих, підлітки обирають, всотують їх у себе і в подальшому керуються ними. З розвитком девіантної поведінки у учнів все більше затуплюються позитивні відчуття і вона може стати резервом для майбутньої злочинності. Вивчення проблеми схильності до девіантної поведінки молоді, актуальність якої безсумнівна, потребує, насамперед, визначення її місця у системі координат більш широкого соціального змісту. Такими, на нашу думку, є проблеми нормативної поведінки соціалізованого індивіда, особистості в суспільстві.
Обґрунтування актуальності та перспективності досвіду: Більшість соціальних норм об'єктивуються, виражаються зовні через уявлення і зразки поведінки спільноти, що відтворюються з покоління в покоління досить регулярно й у масовому масштабі. Нормативна регуляція характеризується, перш за все, специфікою об'єкта регулювання: їй підлягають лише ті види індивідуальної поведінки, які мають масовий характер. До таких видів поведінки пред'являються певні вимоги, що виражають відповідну суспільну потребу, причому виконання цих вимог не може бути забезпечено іншими формами соціальної, економічної, психологічної детермінації. Нормативна регуляція характеризується також наявністю методів і засобів, якими особи стимулюються до виконання відповідних вимог. Такими, зокрема, є різні форми соціального контролю за індивідуальною поведінкою. Нарешті, нормативна регуляція передбачає наявність ціннісно-нормативної свідомості. Тому своєчасна, якомога більш рання психологічна діагностика схильності молоді до ненормативної поведінки, розробка комплексу профілактичних заходів і психологічної допомоги особистості у зазначених випадках потребує сукупних зусиль теорії і практики.
Науково-теоретична база досвіду: Психологічні традиції вивчення такого складного явища, як девіантна поведінка, розвивалися в основному в соціологічних школах. Дослідження соціологів кінця XIX - початку XX ст. Ж. Кетле, Е. Дюркгейма, Д. Дьюі, М. Вебера, Л. Леві-Брюля та ін. встановили зв'язок між девіантної поведінкою і соціальними умовами існування людей.
Підлітковий вік як кризова стадія розвитку особистості, на думку видатних психологів (З.Фрейд, А.Адлер, А.Рубінштейн, І.Кон), передбачає, що «важкий» підліток важкий як для себе, так і для інших.
Сучасні вчені стосовно неповнолітнього з різного роду відхиленнями в розвитку, що накладають своєрідний відбиток на поведінку, використовують терміни: "важкі діти” (К.Лебединська, М.Райська, М.Раттер, Л.Славіна); "важкі підлітки” (Л.Зюбін, В.Степанов, Д.Фельдштейн та ін.), до категорії яких відносять дітей з відхиленнями в моральному розвитку, акцентуаціями характеру, з порушеннями в афективно-вольовій сфері, відхиленнями в поведінці; "аномальні діти”, що мають відхилення від того, що є типовим або нормальним, але не включає патологічний стан (Л.Пожар); "дезадаптивні діти” (С.Бєлічева); "діти, що живуть під спеціальною турботою” (Л.Кошч); діти "групи ризику” (І.Невський); "діти з порушеннями в афективній сфері” (К.Лебединська, М.Райська, Г.Грибанова, Л.Славіна). Однак названі терміни часто несуть однобічну інформацію: побутову, клінічну, юридичну. Оскільки єдиної практики вживання цих понять немає, часом не ясно, до якої категорії віднести дитину, що має ті або інші відхилення в поведінці (асоціальна, ненормативна, протиправна, злочинна поведінка) (Е.Іванов, Л.Шіпиціна, Г.Сафіна).
Стисла анотація досвіду: Дослідження девіантної поведінки у світовій психологічній літературі представлені достатньо широко, а в сучасній вітчизняній психології і педагогіці є визначальним, тому що саме девіантна поведінка перешкоджає соціалізації особистості, її становленню й формуванню, розвитку її громадянської самосвідомості.
Формами соціально-психологічної допомоги в роботі з девіантними підлітками є профілактика й корекція когнітивних розладів у формі вправ і ігор, що засновані на сполученні когнітивних і сугестивних компонентів, корекція емоційно-особистісних порушень тощо. Комплексні корекційні програми сприяють підвищенню рівня психічного розвитку підлітків, особливо у сфері індивідуальних якостей, однак мають один суттєвий недолік – вони застосовуються лише на тій стадії, коли дитина вже не приховує антисоціальної спрямованості своєї поведінки – паління, вживання алкогольних напоїв, сексуальні перверсії, наркоманія, токсикоманія, суїцидальні спроби, дрібні крадіжки тощо. Ми ж вважаємо, що рання профілактика, тобто попередження девіантної поведінки може дати більш ефективний результат. Метою профілактики є адаптація учнів до вимог соціального середовища. Включає розвиток ресурсів особистості і ресурсів соціального середовища.
Ресурси особистості: • "Я-концепція", або уявлення людини про себе • Ресурси когнітивної сфери - можливості, що дозволяють оцінювати вплив соціального середовища, що оточує людину • Інтернальний "локус-контроль" - уміння контролювати своє життя і брати на себе відповідальність за неї • Афіліація - уміння спілкуватися з оточенням, розвиток соціальної компетентності, прагнення бути разом з людьми • Емпатія - уміння співпереживати, відгукуватися на переживання іншого • Позиція людини до життя, смерті, любові, самотності, віри • Духовність людини • Ціннісна мотиваційна структура особистості. Ресурси соціального середовища : • Система соціальної підтримки - оточення, в якому живе людина(сім'я, суспільство) • Соціально-підтримуючий процес - уміння знаходити, приймати і надавати соціальну підтримку. Досвід представлено наступними матеріалами: 1. Психолого-педагогічний семінар для класних керівників «Роль вчителя у соціалізації дитини». 2. Соціально-психологічний тренінг для соціально та педагогічно занедбаних підлітків «Навчаємося спілкування». 3. Виховний захід для учнів 7-х класів «Гендерний підхід вирішення конфліктів у підлітковому середовищі». 4. Зразки планів індивідуальної роботи практичного психолога з учнями, які потребують підвищеної педагогічної уваги. 5. Зразок плану роботи консультпункту «Довіра» для родин, які потрапили у складні життєві обставини.
Репрезентація досвіду: Практичні семінари для вчителів, заступників директорів з виховної роботи ЗНЗ Орджонікідзевського ТВО; засідання РМЦ практичних психологів та соціальних педагогів; семінари для педагогічних працівників на районному і міському рівні; публікація матеріалів у журналі «Психолог» № 10 2012 року (видавництво «Шкільний світ»).
Черняк Ольга Федорівна – практичний психолог ЗОШ №94 м. Запоріжжя, спеціаліст вищої категорії