Провідна педагогічна ідея досвіду. Індивідуальна та групова форма організації навчального процесу дають змогу створювати навчальне середовище, в якому теорія і практика засвоюються одночасно, а це надає змогу учням формувати характер, розвивати світогляд, логічне мислення, зв’язне мовлення; формувати критичне мислення; виявляти і реалізувати індивідуальні можливості.
Обґрунтування актуальності та перспективності досвіду. Групова навчальна діяльність сприяє активізації і результативності навчання учнів, вихованню гуманних стосунків між ними, самостійності, уміння доводити і відстоювати свою точку зору, прислухатися до думки товаришів, культури ведення діалогу, відповідальності за результати своєї праці. Навчання в групі формує й організаторські якості, адже учні вчаться розподіляти обов'язки, спілкуватися між собою, вирішувати конфлікти, які виникають у спільній діяльності.
Індивідуалізація навчання дітей з яскравими, очевидними, іноді видатними досягненнями в тому чи іншому виді діяльності (обдарованість) у класах зі змішаними здібностями полягає в тому, що вона дозволяє кожному учневі поглиблювати і закріплювати знання, виробляти необхідні вміння, навички, досвід пізнавальної творчої діяльності.
Науково-теоретична база досвіду. Вперше на науковій основі питання індивідуального підходу до учнів розглядалося основоположником вітчизняної педагогічної науки К. Д. Ушинським, який вказував, що основною умовою успішного навчання є врахування вікових, психологічних особливостей учнів. Йому належить й ідея здійснення індивідуального підходу до учнів в умовах колективної роботи класу, а також ідея поєднання колективної та індивідуальної форм навчальної діяльності на уроці.
В основу групових форм учбової діяльності покладено ідеї Ж. - Ж. Руссо, Й. Песталоцці, Дж. Дьюї про вільний розвиток і виховання дитини. Розвиваючи ідеї взаємного навчання висловлені Й. Песталоцці та Я.-А.Коменським, А. Белл і Дж. Значний внесок у розвиток теорії групової навчальної діяльності зробили французькі вчені-педагоги К. Гарсіа, С. Френе, Р. Кузіне, Р. Галь, польські вчені В. Оконь, Р. Петриківський і багато вчених інших країн. У 60-ті роки ХІХ ст. з'явилися праці Л. Аристової, М. Данилова та інших, в яких у зв'язку з вивченням проблеми пізнавальної активності, самостійності учнів розглядаються групові форми навчання як найбільш ефективні в навчальному процесі.
Значний внесок у розробку загальних принципів організації групової учбової діяльності дали дослідження В. Дяченко, В. Котова, Г. Цукерман, О. Ярошенко та ін. Дидактичні питання організації групової учбової діяльності молодших школярів розроблено в працях І. Вітковської, К. Нора, Й. Лійметса, Г. А. Цукермана, І. Чередова, О. Ярошенка та інших.
Основою нормативної бази інноваційної діяльності в освіті є Закони України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Про наукову і науково – технічну діяльність», «Про науково – технічну інформацію».
Стисла анотація досвіду. Навчально-виховний процес будується відповідно до потреб особистості та індивідуальних можливостей дітей, зростання їх самостійності й творчої активності. На уроках застосовуються інтерактивні технології, які ґрунтуються на діалозі, моделюванні ситуацій вибору, вільному обміні думками тощо.
Гуманізація системи відносин «учитель-учень», забезпечення потреб дітей у спілкуванні та спільній роботі обумовлює об’єднання індивідуальних, групових та фронтальних видів робіт, тому саме через групові форми виконання завдань у дітей формується позитивна мотивація до навчальної роботи.
Вчитель створює такі умови, щоб забезпечити для кожного учня оптимальний характер пізнавальної діяльності у процесі навчальної роботи.
Вчитель виявляє доброзичливість і терпіння, вимогливість поєднує з індивідуальним підходом, а нормативний спосіб оцінювання – із особистісним, порівнюючи виявлені досягнення дитини не тільки з нормою, але й з її попередніми успіхами.
В своїй роботі використовує «портфоліо учнівських досягнень», у якому накопичуються протягом певного часу результати виконання різних завдань, які переконливо ілюструють індивідуальний рух розвитку дитини. Це дає змогу учням аналізувати і порівнювати результати своєї праці, а вчителю – ставити особистісно значущі завдання для корекційної роботи
Педагогічний досвід з даної теми було застосовано під час розробки авторської програми підготовки дітей до школи, в якій знайшли відображення різні форми роботи з учнями: індивідуальна, парна, групова.
Результативність впровадження досвіду: стабільність в показниках навчання, перехід учнів низького та середнього рівня на середній та достатній рівень, подальший розвиток обдарованих дітей в умовах класно-урочної системи.
Репрезентація досвіду: на засіданнях МО вчителів початкових класів; на педрадах; тижні початкових класів та предметні тижні; участь в районному конкурсі «Учитель року»; створення авторської програми підготовки дітей до школи.
