Провідна педагогічна ідея досвіду
Екологічна освіта та виховання – одне із актуальних завдань сьогодення. Формування екологічної відповідальності у дошкільників це навчання екологічної культури, яка визначається як формою адаптації етносу до природних умов, творення свого довкілля. Це безперервний процес засвоєння цінностей і понять, що спрямовані на формування умінь, які необхідні для усвідомлення і оцінки взаємозв’язків між людьми, їх культурою і довкіллям.
Екологічна культура – культура всіх видів людської діяльності, так чи інакше пов’язаних з пізнанням, освоєнням і перетворенням природи; складається із знання та розуміння екологічних нормативів, усвідомлення необхідності їх виконання, формування почуття громадянської відповідальності за долю природи.
Обгрунтування актуальності та перспективності досвіду
Дитячий навчальний заклад є початковою ланкою формування екологічної культури, мислення, засвоєння екологічних знань, виховання дітей любові до рідної природи, охорони навколишнього середовища.
Для повноцінного розвитку дітей дошкільного віку навчання екології повинно бути активним, цікавим, раціональним, максимально наближеним до життя.
Екологічне виховання має бути спрямовано на формування відповідального ставлення дошкільників до природи, формування екологічної культури, екологічної свідомості через предметно – практичну діяльність.
Наукова – теоретична база досвіду
Грунтується на теоретичних та практичних наукових дослідженнях відомих діячів освіти і науки. Вивченням даної проблеми займалися видатні педагоги минулого О.Духнович, К.Ушинський, В.Сухомлинський. І в наш час багато науковців та педагогів-практиків присвятили свої дослідження проблемі екологічного виховання, серед них: Н.В.Лисенко, Н.Ф.Яришева, Н.С.Глухова, В.Скребець, В.Фокіна, С.Ніколаєва, З.Плохій, Н.Кондратьєва.
Психологи відзначають, на різних етапах свого життя діти по різному усвідомлюють і сприймають навколишнє. До того ж, кожна дитина володіє йому одному притаманними особливостями пізнавальної діяльності, емоційного життя, волі характеру, поведінки. Кожна дитина потребує індивідуального підходу на основі вивчення і врахування психологічних особливостей формування його особистості.
Тому, для досягнення позитивних результатів в екологічній освіті та вихованні дітей важливо брати до уваги як вікові, так і індивідуальні особливості, риси характеру, ставлення до навчання, потреби і здібності кожної дитини. Лише за цієї умови вихователь зможе забезпечити свідоме і повноцінне сприйняття дитиною навчального матеріалу, вибрати у неї правильне відношення до навколишнього середовища, сформувати екологічну культуру.
В.О.Сухомлинський стверджував, що сама по собі природа не розвиває і не виховує. Залишивши дитину наодинці з нею, годі сподіватись, що вона під впливом навколишнього середовища стане розумною, глибоко моральною, непримиренною до зла. Тільки активна взаємодія з природою здатна виховувати найкращі людські якості.
Стисла анотація досвіду
Для реалізації задач екологічного виховання з дітьми дошкільного віку вихователь використовує такий комплекс методичних засобів і прийомів, щоб вивчення природи, будь-яке спілкування з нею залишало в пам’яті дітей глибокий слід, обов’язково впливало б на почуття і свідомість.
Метою дослідження стало вивчення особливості екологічного виховання в дошкільному закладі і механізми стимулювання цього процесу.
На початковому етапі було сформовані такі завдання:
* з’ясувати стан проблеми в педагогічній теорії та освітній практиці;
* обґрунтувати основні етапи формування екологічних знань у дітей дошкільного віку;
* вивчити стан досліджуваної проблеми в практиці сучасних ДНЗ України;
* окреслити шляхи вдосконалення навчально-виховної роботи з формування екологічної свідомості , культури дошкільнят.
Вихователь прагне сприяти накопиченню екологічних знань, виховувати любов до природи, берегти, примножувати її, формувати вміння і навички діяльності в природі, та перетворення їх зі споживацьких на екологічно відповідальні, особливо значимі. Педагог розробила власну систему роботи з урахуванням вимог Базового компоненту дошкільної освіти в України (нова редакція) К.,2012р. та вікових можливостей дітей дошкільного віку.
Головними структурними компонентами занять з екологічного виховання є ідентичні компоненти класичного заняття в дошкільному закладі: демонстрування предмета, явища чи об’єкта природи; самостійне сприйняття дітьми, коментарі та їхні висловлювання за змістом сприйнятого; подальше сприйняття згідно із запропонованою схемою чи планом запитань; простий синтез сприйнятого, узагальнення, моделювання в уяві ситуації, за якої спостережувальний предмет може бути віднесено до певного поняття, категорії, класифікації тощо. Основна якісна відмінність полягає в тому, щоб ознаки і властивості з’ясовувати через їхню значущість для природи в цілому і дитини (дітей) зокрема.
Вихователь широко використовує дитяче експериментування, спостереження, відкриття та пошуки, ставить дітям проблемні запитання та спонукає їх до пошуку відповідей, вчить їх порівнянню. Організовує спільну роботу дитячого садка і сім’ї, що передбачає повне розуміння завдань екологічного виховання вихователями і батьками, єдність мети, вимог, скоординованість дій.
Результативність впровадження досвіду
На результативність екологічного виховання вплинуло успішне формування у дітей екологічної культури, поєднання навчального матеріалу екологічного змісту із практичною діяльністю дітей у природному середовищі.
Тому, для досягнення позитивних результатів в екологічній освіті і вихованні дітей вихователь брав до уваги вікові та індивідуальні особливості, риси характеру, потреби і здібності кожної дитини. Лише за цієї умови педагог забезпечив свідоме і повноцінне сприйняття вихованцями навчального матеріалу, виховував у них правильне відношення до навколишнього середовища, сформував екологічну культуру.
Репрезентація досвіду
Досвід широко використовується у роботі з дітьми загального розвитку, з затримкою психічного розвитку старшого віку та вадами інтелекту на рівні дошкільного навчального закладу (ясла-садку) комбінованого типу № 284 «Росинка». Поширюється коло колег району та міста, які зацікавлені цим досвідом.
Матеріали досвіду ухвалено на засіданні педагогічної ради ДНЗ (протокол № 5 від 19.11.2013р.)
