Тема досвіду: Екологічне виховання, як провідний принцип у формуванні ключових  компетентностей учнів на уроках біології.

Інформація про автора досвіду: Каба Юлія Іванівна, вчитель біології, спеціаліст першої категорії.

Контактна інформація про навчальний заклад:

Запорізький навчально – виховний комплекс № 67,

директор Малиш Олена Євгенівна,

вул. Радіаторна, буд.26, тел.236 – 56 – 04,

Е – mail:  komplex67@rambler.ru,

 адреса сайту – http://znvk67.zp.ua/

Провідна педагогічна ідея:

Життя людини тісно пов’язане з природою, яка завжди була для неї джерелом матеріальних і духовних сил. Але сьогодні людство зіткнулося з безліччю проблем, викликаних споживацьким ставленням людини до природи і пов’язаних з низьким освітнім рівнем населення. Наукові оцінки глобальної сучасної екологічної ситуації не оптимістичні. Вони змушують замислюватися кожну розумну людину, яка вболіває за майбутнє своїх дітей, онуків, всієї планети. Саме тому так важливо здійснювати формування екологічної компетентності у дітей шкільного віку, формувати особистість, яка вміє жити в гармонії з природою, відчувати себе її часткою, для якої нормою життя є дбайливе ставлення до неї, починаючи з раннього дитинства. Виходячи з актуальності означеної проблеми, зі всією гостротою постає питання про поліпшення екологічного виховання підростаючого покоління.

Завдання дбайливого ставлення до природи означені в Конституції України: “кожен зобов’язаний не заподіювати шкоду природі”. У Державній національній програмі “Освіта. Україна ХХІ століття” йдеться про те, що необхідно ”формувати екологічну культуру людини в гармонії її відносин з природою”.

Обґрунтування актуальності та перспективності досвіду:

На сьогоднішній день важливим і актуальним питанням для вчителя є впровадження елементів екологічного виховання та освіти у структуру традиційного уроку біології. Основна мета вивчення біології – стати провідником гуманістичних ідей, екологічного способу мислення, здорового способу життя, формування компетенції, яких потребує сучасне життя, а саме створити таку систему навчання, яка б задовольняла потреби кожного, відповідно до його інтересів і здібностей.

Науково – теоретична база досвіду:  

Екологічна компетентність є складовою життєвої компетентності, теоретичні засади якої розкрито С.П. Бондар, Дж. Равеном, А.В. Хуторським, І.П. Ящук. Основні підходи до формування екологічної компетентності відображено у дослідженнях Н.А. Пустовіт, О.О. Колонькової, В.В. Маршицької, Л.М. Титаренко, С.В. Шмалей. Аналіз методичної літератури дає підстави говорити, що питанню екологічно спрямованого навчально-виховного процесу присвячені роботи вітчизняних та зарубіжних вчених, серед яких можна виділити Н.А. Пустовіт, Г.П. Пустовіта, О.Л. Пруцакову, Л.Д. Руденко, О.О. Колонькову, С.В. Шмалєй. Проте питання методики екологічної підготовки у загальноосвітніх навчальних закладах, проблеми, які при цьому виникають, та причини, що їх обумовлюють, є недостатньо вивченими.

 Проблеми екологічної освіти розглядалися відповідно до вікових особливостей: дошкільників (М.М.Кот, Л.В.Іщенко, М.В.Роганова); молодших школярів (Т.В.Машарова, Д.І.Мельник, І.Г.Павленко, О.О.Плешаков Н.О.Пустовіт); учнів середньої (О.В.Король, А.В.Марина, Г.С.Марочко) та старшої школи (О.М.Головко, О.В.Лабенок, Г.Д.Панченко, І.Н.Пономарьова, І.Т.Суровегіна). Екологічна освіта стала предметом уваги в процесі викладання окремих шкільних предметів: біології – Н.В.Вадзюк, М.В.Гриньова, Г.П.Мегалінська, В.Б.Стрельцова, Д.І.Трайтак; географії – А.С.Волкова, Т.Г.Литвинова, Л.М.Немець, В.В.Ніколіна, М.П.Откаленко, О.В.Плахотнік, А.Й.Сиротенко; математики, фізики – В.В.Коваль, М.К.Мухлибаєв, Є.А.Турдікулов, В.Д.Шарко, М.І.Шкіль; хімії – Н.М.Буринська, Г.В.Єльникова, О.В.Куратова, В.М.Назаренко, П.В.Самойленка, В.В.Сороків, О.Г.Ярошенко.

Стисла анотація досвіду:

     Аналіз літератури з даного питання дав змогу встановити, що єдиного підходу до визначення поняття екологічної компетентності немає. На основі праць С.Вітвицької, І.Єрмакова, В.Краєвського, О.Овчарука, Д.Равена, А.Хуторської екологічну компетентність можна визначити як інтегрований результат навчальної діяльності учнів, який формується передусім завдяки опануванню змісту предметів екологічного спрямування.

На думку Л.М. Титаренко, екологічна компетентність – це здатність особистості приймати рішення і діяти так, щоб завдавати довкіллю якомога меншої шкоди; здатність застосовувати екологічні знання й досвід у професійних і життєвих ситуаціях, керуючись пріоритетністю екологічних цінностей і непрагматичною мотивацією взаємодії з довкіллям на основі усвідомлення особистої причетності до екологічних проблем і відповідальності за екологічні наслідки власної професійної і побутової діяльності.

      В.В.Маршицька розглядає екологічну компетентність як здатність особистості до ситуативної діяльності в побуті та природному оточенні, коли набуті екологічні знання, навички, досвід і цінності актуалізуються в умінні приймати рішення і виконувати адекватні дії, усвідомлюючи їх наслідки для довкілля.

      О.О.Колонькова говорить про екологічну компетентність як систему знань, умінь та навичок у сфері екологічної діяльності, що відповідають внутрішній позиції та забезпечують кваліфіковане розв’язання екологічно небезпечних ситуацій, спостереження та контроль за дотриманням екологічних вимог у різних сферах життєдіяльності згідно з екологічним законодавством України.

Узагальнюючи підходи різних авторів до розуміння поняття «екологічна компетентність», зазначимо, що її трактують як:

• інтегральний розвиток особистості, що об’єднує нормативний, когнітивний, емоційно-мотиваційний і практичний компоненти та забезпечує здатність виокремлювати, розуміти, оцінювати сучасні екологічні процеси, спрямовані на забезпечення екологічної рівноваги та раціонального природокористування (С.В. Шмалєй);
• характеристику, що дає змогу сучасній особистості відповідально вирішувати життєві ситуації, підпорядковуючи задоволення своїх потреб принципам сталого розвитку (Н.А. Пустовіт);
• підготовленість і здатність людини до практичного вирішення екологічних завдань, наявності в неї ряду особистісних якостей у поєднанні з необхідним запасом знань і умінь ефективно діяти у проблемних ситуаціях, що виникають у різних сферах діяльності, та знаходити правильні шляхи їх вирішення (Л.Д.Руденко, О.Л.Пруцакова).

         Свого часу видатний педагог-мислитель Я. А. Коменський (1592-1670) підкреслював, що людина - це частина природи, і вона повинна розвиватися за її законами, довів, що людина як частина природи підкоряється її найголовнішим законам, які діють як у світі рослин, тварин, так і відносно людини, що «... чіткий порядок школи треба запозичити у природи і специфічним принципом відбору знань про природу для дітей дошкільного віку є принцип енциклопедичності».

Пізніше його не менш видатний колега Костянтин Ушинський (1824-1870) писав, що у дітей необхідно формувати широке коло знань про неживу природу, рослинний світ, тваринний світ, працю людей у природі. Він закликав розширити спілкування дитини із природою й дивувався тому, що «... виховний вплив природи... так мало оцінений у педагогіці». На думку В.Сухомлинського, природа лежить в основі дитячого мислення, почуттів та творчості. Він вважав, що формувати в дитини дошкільного віку ставлення до рідного краю як частки природи слід починати з раннього віку.

          Обов’язковий компонент процесу формування екологічної компетентності – знання. Якщо людина нічого не знає про об’єкт, вона буде ставитися до нього байдуже. Екологічні знання сприяють формуванню свідомого ставлення до навколишнього світу, природи та закладають основи екологічної свідомості.

       Екологічне виховання має на меті не лише озброєння дітей новими екологічними знаннями, а й формування екологічно-компетентної особистості, тобто такої, яка здатна, керуючись здобутими знаннями, сформованими цінностями й досвідом, приймати виважені екологічно - доцільні рішення в життєвих ситуаціях – як у побутових, так і у природному оточенні. Саме ця особистісна характеристика зорієнтовує виховний процес і виступає показником якості сучасної екологічної освіти. Важливо сьогодні, щоб усі дорослі та діти стали на шлях співпраці із природою.

      Отож одним із провідних завдань навчального закладу є формування екологічної компетентності підростаючого покоління. Екологічне виховання здійснюється на всіх етапах життєдіяльності дитини, на кожному етапі ставиться певна мета, завдання, добирається відповідна методика з огляду на вікові особливості.

     Екологічна компетентність – категорія екологічної діяльності, пов’язана з екологічною свідомістю, екологічним мисленням та екологічними цінностями. Екологічна освіченість, окрім наявності екологічних знань, умінь і навичок, включає ще сформованість цінностей, установок, особистісних сенсів, що забезпечують готовність дитини до діяльності, але ще не визначають компетентності. Екологічна компетентність має діяльнісний характер і передбачає здатність мобілізувати знання, ставлення дитини, готовність реалізувати їх у конкретній екологічній ситуації.

      Основним підґрунтям формування екологічної компетентності школярів є екологізація навчальних предметів. Найпоширенішою формою екологізації освіти нині є насичення предметів гуманітарно-природничого циклу екологоосвітнім матеріалом протягом усього періоду навчання. Озброївши учнів науковими знаннями про об’єкти і явища природи, ми матимемо змогу сформувати основні рівні екологічної компетенції.

      В основу досвіду покладено формування основних компетентностей учнів через застосування екологічного краєзнавства як провідного  принципу для вивчення природи, населення і економіки Заводського району,  м. Запоріжжя, Запорізької області. Це дає можливість будувати роботу на уроці за дидактичними правилами — від простого до складного, від відомого до невідомого, від близького до далекого, від конкретного до абстрактного. Визначивши, що треба робити, ми можемо відповісти – яким чином найкраще це здійснити на даному етапі розвитку краю, країни, світу…

Теоретична основа досвіду з екологічного краєзнавства спирається на вирішенні задач у їхній єдності: навчання , розвитку і виховання. Критерієм сформованості відповідального відношення до навколишнього середовища є моральна турбота про майбутні покоління. Правильно використовуючи різні методи навчання і виховання, вчитель може сформувати екологічно грамотну і виховану особистість.

Особливостями навчального процесу, побудованого на основі краєзнавчого принципу, є такі:

• формувати екологічно орієнтовані стосунки і цінності, спрямовані на подолання конфліктів між людиною і навколишнім середовищем;
• сприяти, щоб засвоєні знання і моральні принципи поведінки щодо навколишнього середовища ставали переконаннями особистості;
• розвивати почуття особистої відповідальності за стан навколишнього середовища на національному і глобальному рівнях;
• розкривати учням у доступній формі сутність сучасних проблем екології та її актуальність для людства;
• розвивати вміння приймати відповідальні рішення з питань охорони навколишнього середовища і діяти відповідно до них;
• залучати школярів до практичної діяльності під час вирішення проблем навколишнього середовища місцевого значення;
• розвивати у школярів почуття самоповаги і розуміння труднощів інших людей, бажання надати їм допомогу в складних життєвих ситуаціях.

Результативність впровадження досвіду:

Розуміння багатьох явищ через екологічне виховання дає можливість учням краще розуміти і засвоювати навчальну програму. У підсумку, учні здобувають нові знання і формують відповідні уміння і навички: працювати з екологічною і науково-популярною літературою, порівнювати, виокремлювати головне, узагальнювати, систематизувати матеріал, робити висновки; активізувати самостійність і творчість при вирішенні практичних завдань.

В 2015 – 2016 році учні  приймали участь в олімпіадах з біології та екології, де посіли  призові місця з біології та екології на районних етапах  олімпіади:

2015 рік – мої учні Соболенко В. (10-А) та Апаскович А.(10-А) посіли  ІІ та ІІІ  місце в районному конкурсі «Екологічний вектор» з розробкою «Екологічних проектів «Екологія рідного краю», та «Економія енергії».

Репрезентація досвіду:

Досвід репрезентувався на рівні навчального закладу на засіданні шкільного методичного об’єднання вчителів природничих дисциплін «Еврика», на районному рівні на засіданні районного методичного центру вчителів біології, на обласному рівні на курсах підвищення кваліфікації в ЗОІППО. Теоретичні  і практичні питання досвіду були представлені і високо оцінені на Обласній науково – практичній конференції «Актуальні проблеми екологічної освіти» в секції «Екологічне виховання учнів з урахуванням інноваційних технологій на уроках біології».

Теги: Заводський, екологія, екологічне виховання, екологічна освіта, інтерактивні методи, ігрові форми, ключові компетенції, екологічна культура.

Посилання: http://pedvistavka-zav-zp.blogspot.com/p/blog-page_35.html